Харчування дітей в літній період

  

 

       ОДНИМ ІЗ ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ КОЛЕКТИВУ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Є ОХОРОНА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ, НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВИМ Є ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ ЯКІСНИМ І ЗБАЛАНСОВАНИМ ХАРЧУВАННЯМ.

       ОДНИМ ІЗ ОСНОВНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ, Є ІНСТРУКЦІЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ (ЗІ ЗМІНАМИ), ЗАТВЕРДЖЕНА НАКАЗОМ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТА МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ВІД 26.02.2013 №202/165, ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЯКОЇ Є ОБОВ'ЯЗКОВИМ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.

        ЛІТО - ЦЕ ОСОБЛИВА ПОРА, КОЛИ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ ЗНАЧНО ЗМІЦНИТИ ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ, ПІДВИЩИТИ ЗАХИСНІ СИЛИ ЙОГО ОРГАНІЗМУ. ВАЖЛИВУ РОЛЬ В ЦЬОМУ МОЖЕ ЗІГРАТИ РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ, ПОБУДОВАНЕ З УРАХУВАННЯМ ВІКУ ДИТИНИ, СТАНУ ЇЇ ЗДОРОВ'Я ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛІТНЬОГО СЕЗОНУ, БАГАТОГО ФРУКТАМИ, ЯГОДАМИ, ОВОЧАМИ, ЗЕЛЕННЮ.

         РАЦІОНАЛЬНЕ  ХАРЧУВАННЯ - ЦЕ ХАРЧУВАННЯ ЗДОРОВИХ ДІТЕЙ, ЩО ПОВНІСТЮ ВІДПОВІДАЮТЬ ВІКОВИМ ФІЗІОЛОГІЧНИМ ПОТРЕБАМ ОРГАНІЗМУ В ОСНОВНИХ  РЕЧОВИНАХ І ЕНЕРГІЇ. ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ДІТИ ПОВИННІ ЩОДНЯ ОДЕРЖУВАТИ ПЕВНУ КІЛЬКІСТЬ ЕНЕРГІЇ, ЖИВИЛЬНИХ, МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН І ВІТАМІНІВ.

          БІЛКИ - Є ЖИТТЄВО - НЕОБХІДНИМИ РЕЧОВИНАМИ Й МАЮТЬ ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ В ХАРЧУВАННІ ДІТЕЙ. НАСАМПЕРЕД ЦЕ ОСНОВНИЙ ПЛАСТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ, ЩО ЙДЕ НА ПОБУДОВУ КЛІТОК, ТКАНИН, ОРГАНІВ. НЕОБХІДНІ ВОНИ ТАКОЖ ДЛЯ УТВОРЕННЯ ФЕРМЕНТІВ, ГАРМОНІВ, ГЕМОГЛОБІНУ КРОВІ  ВОНИ ФОРМУЮТЬ З'ЄДНАННЯ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ІМУНІТЕТ. БІЛКИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПОРОЦЕСАХ ЗАСВОЄННЯ ЖИРІВ, ВУГЛЕВОДІВ, МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН ВІТАМІНІВ. ОСОБЛИВО ВЕЛИКА ЇХНЯ РОЛЬ У ЗАСВОЇННІ ОРГАНІЗМОМ ВІТАМІНУ С. 

         ЖИРИ - Є ДЖЕРЕЛОМ ЕНЕРГІЇ, ВОНИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПОБУДОВИ КЛІТИННИХ ОБОЛОНОК, БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ОБМІНІ РЕЧОВИН, ВІДІГРАЮТЬ РОЛЬ ЗАПАСНОГО ЖИВИЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЗАСВОЄННЯ БАГАТЬОХ ВІТАМІНІВ. 

 ВУГЛЕВОДИ - ГОЛОВНЕ ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ, РАЗОМ З БІЛКАМИ Й ЖИРАМИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ  В ОБМІНІ РЕЧОВИН. БІЛЬША ЧАСТИНА ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ ДИТИНИ СКЛАДАЄТЬСЯ З ВУГЛЕВОДІВ. 

 

Інтерактивні книжки українською

 

 

 

 

 

 Для сучасних дітей, зокрема дошкільників, гаджет — звична річ для повсякденного використання. І як би не сперечалися між собою прихильники та противники ранньої комп'ютеризації дітей, їй усе-таки складно протистояти. Однак в учасників з подібних дискусій'явився шанс для досягнення своєрідного компромісу — завдяки інтерактивним книжкам для дітей.

 

Інтерактивні книжки — це шанс по-новому розкрити для дитини той чи той літературний твір. Чому б не скористатися ним, сповнивши дозвілля малечі цікавими, а то й чарівними моментами?! Пропонуємо добірку інтерактивних українських книжок для дітей. Серед них — як найпростіші, з невибагливою анімацією, так і створені за складнішими сучасними технологіями, як-от дополненной реальности.

 

«Забавлянки», Галина Малик

Першою україномовною інтерактивною книжкою для дітей в Україні вважають «Забавлянки» Галини Малик — збірку ігрових віршів для найменших читачів, що з'явилася у 2011 році. Інтерактивна Електронна версія «Забавлянок» дитині дає змогу бавитися самостійно з книжечкою: пересувати деталі, «оживляти» картинку, видобувати звуки, а ще — слухати. Ілюструвала книжку Вікторія Намозова.

 

«Мама поспішає додому»,Світлана Дорошева

Інтерактивну версію урбаністичної історії для дітей «Мама поспішає додому» Світлани Дорошевої розроблено в 2012 році. У цій книжці зібрано все, що цікавить дитину в сучасному місті. Вона дає змогу зрозуміти, що робить мама дорогою з роботи додому. Дракони, поліціанти, акули, пожежні машини — усе байдуже хоробрій матусі, яку чекає вдома улюблений син.

Оригінальна ігрова анімація, захопливий сюжет, барвисті ілюстрації та текст, начитаний професійними дикторами, неодмінно викличуть у дитини інтерес. Ця історія інтерактивна стане приємною розвагою для дітей віком від 3 до 12 років. Ілюструвала книжку Ольга Дегтярьова.

 

 

«Книжка-з'їжка», Ольга Черепанова та Катерина Галицька

Інтерактивна Чудова історія про те, як на свій шостий день народження Ліза отримала в подарунок справжнього набір посуду. І одразу ж вирішила почастувати своїх друзів — ляльку Поліну, Ведмедя та Зайця.

Це захоплива книжка-гра, у якій маленька Ліза вчиться господарювати на кухні. Завдяки книжці діти дізнаються, навіщо потрібні каганець та ополоник, як зварити кашу, скільки потрібно варити яйце тощо.

 

«Історії дракончика Оппі», Людмила Пшеницька

Інтерактивна книжка-гра «Історії дракончика Оппі» розрахована для дітей віком від трьох до семи років. У формі цікавої гри вона допоможе їм дізнатися, як печуть пиріжки, які є і фрукти ягоди, як працює ресторан тощо. Малеча зможе пройти лабіринт до хатинки Оппі, допомогти дракончику назбирати грушок, напекти смачних пиріжків із різними начинками, роздати пиріжки мешканцям міста, розфарбувати нового друга, скласти з пазл дракончиком.

 

Читаємо разом з дитиною!

• Насамперед порозглядайте книжку. Для дошкільника читання — це передусім захоплива мандрівка ілюстраціями.

• Проводьте аналогії з прочитаним, спробуйте разом із дитиною відшукати щось спільне між нею та персонажами.

• Робіть прогнози. Запропонуйте вгадати дитині, що відбудеться далі в сюжеті книжки.

• Активуйте бекграунд. Проговоріть, що дитина вже знає про описане у книжці.

• Ставте запитання дитині, розвивайте її критичне мислення. Запропонуйте їй поміркувати над тими чи тими проблемами.

• Поговоріть про ілюстрації. Використовуйте малюнки для гри, обговорення тієї чи тієї теми.

• Візуалізуйте. Уявляйте те, про що читаєте, фантазуйте. Це головний інструмент

•  

•  

• Як розвивати в дітей творчі здібності

Багато людей вважають, що творчість є вродженим талантом, яким можуть володіти лише деякі діти, у той час як інші його позбавлені. Але насправді творчість – це більше навичка, ніж вроджений талант, і батьки можуть допомогти своїм малюкам успішно її розвивати.

Як ключ до досягнення успіху у практично будь-якому виді діяльності, творчість є найважливішим компонентом здоров'я та щастя, а також основною навичкою, яка важлива для всебічного розвитку дітей. Творчість не обмежується художнім і музичним проявом, вона має першорядне значення також і в науці, математиці, навіть у соціальному й емоційному інтелекті. Творчі люди більш гнучкі та вмілі при вирішенні проблем, що робить їх здатними краще адаптуватись до технологічних досягнень і змін будь-якого роду, а також допомагає використовувати нові можливості.

Багато дослідників вважають, що ми докорінно змінили життя дітей і завдали шкоди їх творчому розвитку. Виробники іграшок і розваг пропонують дітям безліч заздалегідь продуманих персонажів, образів, реквізиту й сюжетних ліній, які не вимагають залучення уяви. Під час гри малюкам більше не треба уявляти, що палиця – це меч, або придумувати історії: вони можуть грати в зоряні війни зі спеціальним світловим мечем джедая в уже готових костюмах для кожної дійової особи.

Ось кілька порад про те, як розвинути творчі здібності в дітей:

1. Надайте малюкам ресурси, необхідні для творчого самовираження. Головним ресурсом є час. Важливо давати малюкам достатньо часу на неструктуровані, керовані самими дітьми творчі ігри без втручання дорослих, які не потребують дорогих матеріалів.

Простір – це ще один ресурс, необхідний дітям. Якщо ви не прихильник вселенського творчого безладу, відведіть дітям спеціальне місце, де вони можуть улаштовувати безлад.

Коли хто-небудь наступного разу буде питати у вас про подарунок вашій дитині, запропонуйте в якості варіантів приладдя для малювання, дешевий фотоапарат, деталі маскарадних костюмів, будівельні іграшки тощо. Зберігайте всі ці матеріали в досяжному для дитини місці.

2. Зробіть свій дім творчою лабораторією. Крім надання часу та простору необхідно всіляко культивувати творчу атмосферу.

Придумуйте з дітьми різні творчі ідеї, але не піддавайтеся спокусі оцінювати ідеї, висловлені ними самими. Наприклад, за вечерею ви можете провести колективне обговорення заходів у майбутні вихідні, спонукаючи дітей придумувати заняття, якими вони ніколи раніше не займалися. При цьому не висловлюйте своєї думки про те, які ідеї можна втілити в життя, а які ні, і не вирішуйте, які з них краще, а які гірше. Зосередьте увагу на самому процесі творчості – на генерації (а не на оцінці) нових ідей.

Спонукайте дітей робити помилки й зазнавати невдачі. Так, саме невдачі: діти, які бояться невдач і засуджень, стримують власне творче мислення. Розповідайте їм про помилки, які ви зробили останнім часом, щоб вони усвідомили, що помилятись – це нормально. Уміння сміятись над власними помилками – це щаслива звичка.

Радійте інноваціям та творчості дітей. Завісьте всі стіни в домі малюнками й іншими свідченнями їх творчого самовираження. Розповідайте малюкам про своїх улюблених митців, музикантів і вчених. Діліться з дітьми своїм захопленням архітектурою, фотографією або тією новою рок-групою, яку вам зараз хочеться слухати постійно. Оволодівайте технічними нововведеннями, щоб діти росли з переконанням, що зміни цікаві й захоплюючі, вони зовсім не пригнічують і не лякають.

3. Дозвольте дітям вільно й самостійно вивчати їхні ідеї й робити те, що вони хочуть. Не командуйте. Вистачить жити у страху через те, що з ними станеться щось погане на дитячому майданчику або вони не вступлять у престижний виш. Імовірність того, що станеться щось погане, дуже мала, а вступ у престижний університет не гарантує щастя в житті.

Зовнішні обмеження – ходіння по струнці – шкодять гнучкості мислення. В одному дослідженні проста демонстрація того, як треба збирати модель, зменшила кількість творчих способів, за допомогою яких діти виконували це завдання.

4. Заохочуйте дітей читати для задоволення й займатись мистецтвом. Обмежте час, який вони проводять перед телевізорами й комп'ютером, щоб у них з'явилось більше можливостей для творчої діяльності, наприклад, для участі у спектаклях, малювання, читання книг улюблених авторів.

5. Давайте дітям можливості висловлювати думки, що відрізняються від ваших. Нехай вони не погоджуються з вами. Заохочуйте дітей шукати різні способи розв’язати одне завдання. Коли вони успішно зроблять це, просіть дітей знову розв’язати його, але вже іншим способом (прийти до тієї ж відповіді, але зовсім іншим шляхом). Потім попросіть їх придумати всі можливі варіанти.

6. Не винагороджуйте дітей за творчість: стимули заважають творчому процесу, знижуючи якість відповідей і гнучкість мислення. Дозвольте дітям оволодіти майстерністю в тій сфері творчої діяльності, до якої вони внутрішньо мотивовані, і не намагайтесь мотивувати їх заохоченнями та стимулами. Наприклад, замість того щоб винагороджувати дитину за заняття на фортепіано, дозвольте їй займатись тим, від чого вона отримує більше задоволення, – можливо, малюванням або вивченням комах.

 

7. Постарайтеся припинити перейматися із приводу досягнень дитини. Надавайте більше значення процесу, а не результату. Один зі способів зробити це – ставити дитині відповідні запитання, наприклад: «Ти весело провів час?», «Ти вже закінчив роботу?», «Що тобі сподобалось найбільше в цьому занятті?».

 

 

Ваша дитина підросла, а отже "підросли" її можливості. Тому вона потребує від вас більшої уваги.

Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника

    Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

   Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

   Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

   Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

   Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

   Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

   Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

   Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

   Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

   Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 Сім’я і заклад дошкільної освіти — два суспільні інститути, що знаходяться, біля витоків нашого майбутнього. На жаль, їм не завжди вистачає взаєморозуміння, такту, щоб почути і зрозуміти один одного.

У роботі з батьками використовувується різні форми, що зближують педагога і батьків, наближають сім’ю до дитсадка, допомагають визначити оптимальні шляхи виховного впливу на дитину, наприклад:

•    проведення загальних (групових, індивідуальних) зборів;
•    педагогічні бесіди з батьками;
•    «круглий стіл» із батьками;
•    тематичні консультації;
•    конференції з батьками;
•    спільне дозвілля;
•    відвідування сімей;
•    оформлення вітрин;
•    дні відкритих дверей;
•    батьківські університети;
•    робота з батьківським активом груп

    Батькам здійснюється практична підготовку з питань виховання дітей. 

   Вибір форми і методів взаємодії – це завжди спроба допомогти сім’ї щодо виконання функції виховання дитини. Необхідно якнайшвидше зблизитися з батьками, досягти взаєморозуміння, а для цього важливо знати кожну сім’ю. Відомо, що познайомитися із сім’єю можна як до початку відвідування дитини дитячого садочка, так і впродовж перших місяців її перебування. 

Мета таких відвідин може бути різноманітною:

1. Ознайомлення батьків із програмою навчання, з’ясування рівня розвитку дитини.
2. Спостерігання    за умовами, в яких виховується дитина, надання необхідної допомоги батькам щодо виховання дитини, якщо вони такої допомоги потребують.
3. Розробка    спільної з батьками стратегії вдосконалення виховання і на вчання дітей та допомога членам сім’ї щодо закріплення вивченого матеріалу в домашньому середовищі.
4. Встановлення  тісного контакту з дитиною і сім’єю.

У випадку, коли особистий контакт неможливий, використовують інформаційні стенди:

1. Дошки оголошень:
•    оголошення про збори;

•    оголошення про наступні заходи;

•    інформація про навчальну, виховну, ігрову діяльність у групі;

•    висловлювання дітей впродовж дня;

•    щоденні розклади;
•    подяка батькам.

2. Брошури,  що допомагають батькам ознайомитися із програмою. Вони можуть містити короткий зміст напрямків роботи та тлумачення основних підходів, що їх вживають педагоги.

3. Довідники, що містять більш детальну інформацію про програму: опис центрів активності, завдання розвитку дитини, що поставлені в кожному з них.

4. Інформаційні бюлетені, що містять:
•    інформацію про різні спеціальні заходи: збори, свята, екскурсії, спектаклі;
•    опис подій, що відбуваються в ДНЗ;
•    опис видів занять, що проводяться в групі, а також заходів щодо їх підтримки вдома;
•    презентацію ідей, що дозволяють краще викласти тему, яка вивчається в групі;
•    подяки добровільним помічникам;
•    прохання принести певні матеріали або надати необхідну допомогу.

5. Індивідуальні кишеньки, до яких складають цидулки з повідомленнями про останні досягнення дитини, її успіхи і нові надбання.

6. Особисті фотоальбоми, альбоми, щоденники, що передаються від педагогів до батьків та навпаки, а також містять відомості про:
•    досягнення дитини;
•    особливі події;
•    здоров’я дитини;
•    особистісний розвиток.

      В них також висловлюється подяка батькам.
     Цей спосіб особливо буде корисним тим батькам, які легко висловлюють свої думки у письмовій формі.  Для тих, хто не звик або не полюбляє  користуватися такою технікою спілкування, доречними будуть інші варіанти.

7. Закриті скриньки для пропозицій, до яких можна опускати анонімні записки, де батьки можуть висловити своє ставлення до групи та стану виховної роботи, внести пропозиції щодо оформлення, надати поради тощо.

8. Звіти. Письмові звіти про дітей повинні подаватися лише з позитивної точки зору. В них висвітлюються як сильні, так і слабкі сторони дитини, але звіти не повинні містити категоричних висновків та суджень.

    Зміст звіту не повинен бути несподіваним для батьків. Він має містити лише ту інформацію, якою педагог обмінювався із сім’єю впродовж останніх днів.
Батьки — це союзники вихователя у навчанні та вихованні дітей.
      Вихователь допомогає батькам збагнути, що вони здатні змінити життя своєї дитини на краще.
     Відвідуючи дітей та їх батьків, вихователі ознайомлюються з домашнім середовищем, в якому зростають діти, заповнюють картки відвідування і визначаються з формами роботи.

   Батьки не почують докорів і незадоволення  вихователів, а навпаки — разом знайдуть відповіді на запитання теми, які їх хвилюють, обговорять педагогічні ситуації, отримають поради щодо того, як саме допомогти дитині і на що необхідно звернути особливу увагу.
  До організації та проведення дня відкритих дверей неодмінно залучаються батьки. Вони чергують, стежать за тим, щоб батьки не заважали один одному.

Під час зустрічі педагоги звертають увагу батьків на те, як у групі піклуються про здоров’я дітей:
•    наявність свіжого повітря;
•    систематична робота вихователя над правильною поставою у дітей;
•    активізація рухливості дітей;
•    запобігання втоми;
•    піклування про систематичні прогулянки;
•    демонстрація занять;
•    демонстрація режимних моментів;
•    самостійна діяльність дітей.

     Після цього педагоги проводять невеличку бесіду, під час якої батьки  обмінюються думками, отримують поради та рекомендації. 

    Пропаганду педагогічних знань здебільшого здійснюють через батьківські куточки, де розміщують консультативні матеріали. У спеціальних папках містяться укладені педагогами і психологом добірки методичних рекомендацій для батьків, а також консультативні матеріали, що укладені медпрацівниками та інструктором з фізичної культури.

   У передпокої кожної групи садочка можна зустріти “Куточок здоров’я”, стенди “Чим ми займалися”, “Закріпіть вдома разом із дітьми”, “Наше меню» тощо.

Велике значення для батьків мають наочні форми, тобто те, що розмщується у передпокої, коридорі. Наприклад:
1. Плакати з іменами батьків дитини на шафі.
2. Стенди: “Коли ми були дітьми” — короткі розповіді і фото.
З. Дні народження дітей, що розподілені за порами року, знаками зодіаку.
4. Досягнення    дітей “Ось чого я навчився” (демонстраційна портфельтека, до якої діти і педагоги складають дитячі роботи).
5. “Ми чекаємо на Вас!” — графік на місяць, що орієнтує членів сім’ї та вихователів для участі в роботі групи тощо.

    На основі цих зауважень педколектив може коригувати свою роботу, робити висновки, щодо питань, які хвилюють батьків.
  Для батьків часто влаштовують фотомонтажі та виставки малюнків різноманітної тематики (або комбінують ці дві форми роботи).

   За допомогою анкет вихователі отримують дані, інформацію про будь-яку із сторін сімейного виховання від великої кількості батьків одночасно. Завдяки анкетуванню можна виявити ступінь залучення сімей до освітнього процесу, рівень батьківських вимог, рівень педагогічної культури сім’ї.