Діти 3-4 років.

Щоб правильно спланувати мовленнєву роботу з дітьми, необхідно визначити рівень їхнього моторного розвитку, тобто провести обстеження.

Стан загальної моторики:

1. Пройти по прокладеному на підлозі шнурку.

2. Пробігти 3-4 рази між двома лініями, накресленими на підлозі, відстанню 20-25 см один від одного.

3. Перекласти предмет (фляжок, м’ячик) із одної руки в другу, тримати над головою, за спиною, перед собою.

4. Перейти з біга на ходьбу.

Стан дрібної моторики:

1. Розстібати ґудзики.

2. Малювати горизонтальні та вертикальні лінії.

3. Малювати коло.

4. Складати велику мозаїку.

Стан мімічної мускулатури:

1. Підняти брови (здивуватися)

2. Нахмурити брови (розсердитися)

3. Прищурити очі.

4. Надути щоки.

5. Втягнути щоки.

Стан артикуляційної моторики:

1. Губи: посмішка – трубочка.

2. Язик: широкий – вузький, вверх-вниз, ліворуч - праворуч

Діти 4-5 років.

Стан загальної моторики:

1. М’яч кинути вверх – спіймати; вдарити об підлогу – спіймати.

2. Пролізти крізь обруч, стрибнути в обруч і вистрибнути з нього.

3. Колоподібні рухи рукою (лівою, потім – правою) зі стрічкою над головою.

Стан дрібної моторики:

1. «Вітаються» пальці правою та лівої рук.

2. «Вітаються» пальці тільки правої, тільки лівої руки.

3. Складають мозаїку.

4. Застібають ґудзики.

Стан мімічної мускулатури:

1. Підняти брови вверх (здивуватися)

2. Нахмурити брови (розсердитися)

3. Прищурити очі.

4. Надути щоки.

5. Втягнути щоки.

Стан артикуляційної моторики:

1. Губи: посмішка – трубочка (рахуємо до трьох)

2. Язик: широкий – вузький (рахуємо до трьох), кінчик язика підняти – опустити, «маятник», цокання.

Діти 5-6 років.

Стан загальної моторики:

1. Пробігти, проскакати на обох ногах, на одній нозі за завданням від стола до вікна.

2. Зупинитися за сигналом після пробіжки.

3. Кинути м’яч педагогу і у відповідному кидку спіймати.

4. Руки з прапорцями вперед, назад, уверх, униз (за вказівкою логопеда).

Стан дрібної моторики:

1. «Гра на роялі» пальцями.

2. Кулак – долонь – ребро (правою, потім лівою рукою)

3. Чергування рухів: права рука – долонь, ліва – кулак, далі – навпаки.

4. «Пальчики вітаються» (на одній руці: всі пальчики почергово – з великим, пальці правої і лівої рук – один із одним).

Стан мовної моторики:

1. Підняти брови (здивуватися)

2. Нахмурити брови (розсердитися).

3. Прищурити очі.

4. Надути щоки.

5. Втягнути щоки.

Стан артикуляційної моторики:

1. Губи: посмішка – трубочка (рахуємо до п’яти).

2. Язик: широкий – вузький (рахуємо до п’яти), «гойдалка», «маятник», цокання.

Діти 6-7 років.

Стан загальної моторики:

1. Присісти, покатати м’яч по підлозі від руки до руки.

2. Вдарити м’яч долонею об підлогу під рахунок, до п’яти.

3. Зав’язати стрічку вузлом, бантиком.

4. Прокотити обруч вперед двома руками, підняти над головою, надіти на себе, присісти і покласти його на підлогу, стати струнко і вистрибнути із нього.

Стан дрібної моторики:

1. «Гра на роялі» пальцями.

2. Кулак – долонь – ребро (правою, потім лівою рукою).

3. Чергування рухів: права рука – долонь, ліва рука – кулак, далі навпаки.

4. «Пальці вітаються» (на одній руці: всі пальці почергово – з великим, пальці правої і лівої рук – один з одним).

Стан мімічної мускулатури:

1. Підняти брови (здивуватися)

2. Прищурити очі.

3. Надути щоки.

4. Втягнути щоки.

Стан артикуляційної моторики:

1. Губи: посмішка – трубочка (рахунок до п’яти)

2. Язик: широкий – вузький (рахунок до п’яти), «гойдалка», «маятник», «цокання».

 

  Дошкільний вік – це період активного росту та розвитку дитини. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Але пам’ятайте, що кожний малюк – індивідуальний, особливий і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють всі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо вам ознайомитися з етапами мовленнєвого розвитку дошкільника:

          ВІК ДИТИНИ                                               ЗВУКИ МОВИ               

            Від 1 до 2 років                                                         А, О, Е, М, П, Б                   

            Від 2 до 3 років                                             У, І. И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

            Від 3 до 4 років                                                                   С, З, Ц

            Від 4 до 5 років                                                               Ш, Ж, Ч, Щ

            Від 5 до 6 років                                                                      Л, Р

 

 

·        Правильна звуковимова

·        Повністю сформована складова структура, у т. ч. багатоскладових слів

·        Вміння виконувати звуковий аналіз слів

·        Багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови

·        Сформована граматична будова(дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо)

·        Використання складних синтаксичних конструкцій на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З дітьми, у яких спостерігаються нескладні порушення звуковимови, батьки можуть працювати самостійно. У середніх, старших дошкільників, а також школярів такими логопедичними порушеннями є:

- нечітка вимова чи змішування звуків однієї-двох артикуляційних груп (наприклад, свистячих і шиплячих звуків);

- нечітко вимовлені звуки легко викликаються або піддаються виправленню (наприклад, міжзубна вимова свистячих звуків);

- при правильній вимові спостерігаються незначні порушення фонематичного слуху.

Логопеди повинні працювати з дітьми у випадках, коли:

- порушена вимова кількох груп звуків (наприклад, свистячі і шиплячі, сонорні та глухі або дзвінкі);

- має місце загальна нечіткість мовлення;

- недостатній розвиток лексико-граматичного аспекту мовлення (тобто якщо діти на питання дають бідні, нерозгорнуті відповіді, не вміють правильно вживати слова, перекручують їх, переставляють склади, закінчення) тощо.

Корекційний процес виправлення дефектів мовлення відбувається в такій послідовності:

1-й етап - підготовчий

Починається з ігор та вправ, які направляють увагу дитини на звукову сторону мовлення, вчать її слухати, правильно впізнавати і розрізняти звуки в словах, розвивають слухову увагу. Якщо у дитини язик і губи малорухливі, слід проводити відповідні артикуляційні вправи. Для формування правильного мовленнєвого видиху проводиться дихальна гімнастика.

2-й етап - постановка звуку

Починається логопедична робота з повторення дитиною звуку за дорослим (цього часто виявляється достатньо). У разі невдачі дорослий перед дзеркалом показує положення губ, язика під час вимови певного звуку, детально все коментує та направляє дитину.

Слід звернути увагу дитини на температуру повітря, що видихається, дати відчути на долоньці теплий потік при вимові шиплячих звуків [ш, ж, ч, шч] і холодний – при вимові свистячих [с, з, ц]. Також потрібно нагадати про вібрацію голосових зв'язок при вимові дзвінких звуків [з, ж] і її відсутність при вимові глухих звуків [с, ш].

3-й етап - автоматизація звуку

Закріпити правильну вимову в складах допомагають різні ігри на звуконаслідування (наприклад, листочки шумлять в лісі «шу-шу-шу» – на звук [ш], жук летить «жу-жу-жу» – на звук [ж]).

Коли дитина добре вимовляє звук ізольовано і в складах, можна переходити до логопедичних ігор, де він включений в слова, словосполучення, речення (спеціальні логопедичні доміно, лото), і нарешті до розучування віршів, скоромовок, розповідання казок, опису сюжетних картинок.

4-й етап - диференціація звуків

На даному етапі логопедичної роботи звуки, які часто змішують і плутають діти ([с] - [ш], [з] - [ж], [р] - [л] та інші), порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

До диференціації приступають після постановки та автоматизації кожного зі звуків в самостійному мовленні. Найефективнішими формами корекційної роботи залишаються логопедичні ігри та вправи, але на цьому етапі вони ускладнюються.

Також логопедичні ігри та вправи позитивно впливають і на психічний стан дитини. Вони розвивають уважність, спостережливість, активність, покращують пам'ять і мислення.

 

 

 

 

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанніартикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

7. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

8. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

9. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

10. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

11. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

12. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

 

Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легких киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.

У процесі повноцінного фізіологічного дихання здійснюється профілактика нежиті і респіраторних захворювань, адже саме в носовій порожнині повітря стає вологим або, навпаки, сухим. Воно охолоджується або зігрівається, очищується від пилу, який залишається на маленьких ворсинках носових пазух. Одночасно з цим подразнюються рецептори регуляції активності і кровообігу головного мозку, порушення роботи яких дуже часто призводять до появи підвищеної тривожності, пригніченості, розладів сну.

Роботу з формування правильного мовленнєвого дихання слід починати з вироблення в дитини уміння виконувати різні види вдихів і видихів, а також їх комбінацій. Наприклад, глибокий вдих і видих через ніс, потім через рот, чергувати вдих носом і видих ротом, вдих і видих через одну ніздрю. Коли глибокий вдих і видих вже засвоєні, можна переходити до вироблення у дитини вміння здійснювати короткий легкий вдих і тривалий плавний видих.

Під час прогулянок на свіжому повітрі варто пропонувати малюкам повільно вдихати носом і ще повільніше видихати, обов'язково контролюючи правильність виконання. Видих повинен бути в півтора-два рази довшим, ніж вдих. Його краще прив'язати до кроків (вдих – 2-3 кроки, видих – 3-5 кроків). Особливо важливий такий спосіб дихання при швидкій ходьбі і повільному бігу.

Під час занять дуже важливо звертати увагу на положення живота і плечей. На вдиху слід стежити, щоб живіт піднімався («Надуй кульку»), а на видиху – опускався («Кулька лопнула»). Плечі при цьому – нерухомі, і на вдиху не повинні підніматися сильно вгору. Варто вказати дитині, щоб перед кожним новим вдихом вона робила невеликі паузи і тільки потім, на видиху, починала говорити. Це допоможе попередити виникнення і знімає можливе психоемоційне напруження мовлення.

Виконання спеціальних логопедичних дихальних вправ дозволяє не тільки вдосконалити мовленнєве дихання, але й допоможе виробити плавний видих через рот (2-4 секунди) з поступовим збільшенням його тривалості до 6-8 секунд. Надування повітряних куль, пускання мильних бульбашок, гра на дитячих музичних інструментах (губній гармошці, сопілці, трубі) зроблять заняття цікавими, різноманітними й ефективними.

Логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого дихання

Для вдосконалення мовленнєвого дихання можна використовувати нижче запропоновані вправи.

Вправа «Соня»

Покажіть дитині картинку із зображенням ведмедя, який спить у барлогу. Поясніть слово «барліг» і продемонструйте дихання животом, запропонувавши малюку повторити за вами. Дитина повинна імітувати рівне, глибоке дихання ведмедя, для контролю поклавши руку собі на живіт.

Вправа «Фонтанчик кита»

Покажіть дитині картинку із зображенням кита, який випускає фонтан. Поясніть значення слова «фонтан», а після продемонструйте, як саме повинен дихати кит для того, щоб з'явився такий гарний фонтан – зробіть глибокий вдих ротом, видихніть з силою через ніс. Запропонуйте малюкові подихати так, як кит.

Вправа «Пір'ячко»

Приготуйте коробку з пір'їнками, поставте її на стіл і запропонуйте дитині подути на пір'я губами, складеними в дудочку. При цьому слід стежити за тим, щоб губи малюка не напружувалися, плечі не піднімалися, щоки не роздувати.

Вправа «Сніжинка»

Для виконання цієї вправи потрібно вирізати з паперу сніжинку, покласти дитині на долоньку і губами, складеними в дудочку, здути її з долоні на підлогу.

Вправа «Пливи, пливи, кораблик»

Приготуйте ємність з водою. Кораблик можна виготовити з паперу, а можна зробити корковий кораблик з паперовими вітрилами. Поясніть дитині значення слова «парус» і опустіть кораблик на воду. Нехай малюк дме на кораблик так, щоб він міг рухатися. Зверніть увагу дитини на те, що коли вона перестає дути, кораблик зупиняється. Можна також запускати кораблик під час прийняття ванни.

Вправа «Зігріємо ручки»

Запропонуйте дитині скласти долоньки разом, вдихнути повітря через ніс і видихнути в долоні, промовляючи звук [х].

Не варто обмежуватися запропонованими вправами. Пропонуємо більш розгорнутий комплекс логопедичних вправ для розвитку мовленнєвого дихання. Підключайте фантазію, намагайтеся залучити малюка в гру. Адже розвиваючи мовленнєве дихання, ви робите неоціненний внесок у мовленнєвий розвиток дитини.

 

 

 

 

Фонематичне сприймання – це здатність дитини диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповленні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

Логопедична робота з розвитку фонематичного сприймання проводиться в декількох напрямках:

1. Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.

2. Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:

а) акустично і артикуляційно віддалені звуки;

б) артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;

в) артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;

г) атрікуляціонно і акустично близькі звуки.

Робота з удосконалення імітаційного мовлення починається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, не мовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.

Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.

Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.

Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.

Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.

Також можна підключити до корекційної роботи ігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.

Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).

Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації слів-паронімів здійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.

Пароніми – це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.

Підібрані пари картинок повинні включати: а) акустично і артикуляційно віддалені звуки – мак-рак; б) артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки – сапа-шапка; в) артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки – лак-рак, Марина-малина; г) артикуляційно і акустично близькі звуки – коза-коса.

Батькам, які вирішили самостійно займатися розвитком фонематичного сприймання своїх малюків, слід пам'ятати, що цей корекційний процес – тривалий, достатньо складний, що вимагає ґрунтовної підготовки, терпіння і постійного контролю, особливо на початкових етапах. Але також не варто забувати, що успішно виконана логопедична робота допоможе дитині перейти на новий, більш високий рівень мовленнєвого і загального фізичного розвитку. 

 

 

 

 

 

Дітям від трьох до шести років учитель-логопед пропонує удосконалювати техніку вже засвоєних пальчикових ігор, пізніше починає роботу з пальчиковими оповіданнями. Крім цього практикує ігри:

- викласти візерунок із мозаїки («Чарівні візерунки»);

- самостійно застібнути ґудзики («Шапочка клоуна»);

- нанизати на нитку намистини («Намистинки»);

- покласти в коробку дрібні іграшки правою і лівою рукою («Збери іграшки»);

- зліпити з глини та пластиліну;

- зав’язати та розв’язати вузли;

- використовувати дощечки з накатаним шаром пластиліну для викладання візерунків з дрібних камінців, круп, пластмасові або дерев’яні палички для викладення візерунку за зразком;

- складати розбірні іграшки;

- пазли;

- вирізати фігурки по контору;

- намотувати нитки на клубок та інше.

У три роки дитина повинна вже вміти показувати три пальчика окремо один від одного. В чотири – впевнено утримувати олівець і заштриховувати картинку, не виходячи за контур. Кожний пальчик дитини до школи повинен бути «самостійним» та спритним.

З шести до восьми років у роботі активно використовує пальчикові оповідання з допомогою пальчикових звіряток і пальчикових предметів. Влаштовує «Театр пальчиків», «Ляльковий театр». Пальці і кисті набувають гарної рухомості, гнучкості, зникає скутість рухів. Активно працює пам'ять, збагачується мова та кругозір. Сором’язливі діти стають впевненіше, використовують творчу фантазію.

---

Робота над розвитком дрібної моторики здійснюється в декілька етапів,

і, в першу чергу, враховуються вікові та індивідуальні особливості дитини, рівень її розвитку (психомоторний та фізичний).

Поетапний план роботи з пальчиками:

1. Пальчикова гімнастика (вправи);

2. Пальчикові картинки (фігурки);

3. Пальчикові інсценівки:

а) пальчикові загадки;

б) пальчикові вірші;

в) пальчикові міні-вистави;

г) змішаний театр.

4. «Чарівна рукавичка»:

а) міні-сценки рукавичкою одного вихованця:

* з одним персонажем;

* з одним персонажем та рукою, вільною від рукавички;

* показ обома руками в рукавичках ( по одному персонажеві);

б) міні – сценки з одним персонажем у показі кількома виконавцями (однією рукою);

в) міні-міні сценки з кількома персонажами в показі кількома виконавцями (обома руками);

г) домашній театр;

д) самостійна дитяча творчість.

Під час навчання необхідно враховувати, що малюка треба навчити виконувати вправи кожною рукою (окрім вправ, передбачених для обох рук разом), тому що рухи правої і лівої руки сприймаються дитиною по-різному, так як вони контролюються різними півкулями мозку. Коли дитина навчиться вільно виконувати потрібні рухи однією рукою, переходить до другої руки, а потім учить виконувати рухи відповідно до тексту одразу двома руками.

Пальчикову гімнастику розпочинають з найпростіших вправ та зі знайомства дітей зі своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначенням. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи можна вводити до фізхвилинок та фізпауз, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням. Використовують пальчикові вправи і в індивідуальній роботі з дітьми.

Умовно гімнастика для пальців рук ділиться на активну та пасивну. Пасивну (масаж кисті рук: погладжування, розтирання, вібрація) проводить, як попередній етап, перед активною гімнастикою з дітьми, в яких низький рівень розвитку дрібної моторики.

Вправи поділяються на умовно статистичні та динамічні.

Статистичними вправами розвивають наслідувальні здібності, що достатньо прості і не вимагають диференційованих рухів;

*вчити напружувати і розслабляти м’язи;

*розвивати вміння зберігати положення пальців деякий час;

*вчити переключатися з одних рухів на інші.

Динамічні вправи розвивають точну координацію рухів, учать згинати і розгинати пальці рук, протиставляти великий палець іншим.

Пальчикові картинки слід вводити, коли дитячі пальчики після певного тренування стали гнучкішими і рухливішими. Пальчикова картинка (фігурка) – це відтворення за допомогою пальців образів якихось предметів, тварин. Розповідаючи якусь казку можна запропонувати дитині зобразити пальчиками головного героя. Цей процес узагальнюють одним словом «Покажи».

Малюнки, фігурки застосовують як елементи загальної пальчикової гімнастики і як складові частини занять та розваг.

Наприклад, використовують такі види завдань:

1. Прошнуруй доріжку до малюнка, у назві якого звук [-с-] стоїть на початку (у середині, кінці слова).

2. На площині зображені тварини чи предмети, які швидко треба затулити пальчиками:

а) Мишки ховаються від їжака.

б) Рибки ховаються від кота.

Як навчити малюка виконувати пальчикові вправи?

1. Якщо гра без віршованого супроводу, дорослий каже назву гри, або показує малюнок до відповідної гри (для того, щоб створити відповідний зоровий образ) або поєднує одне і друге, показуючи з поясненням гру малюку. Якщо дитина не може виконати вправу, то дорослий бере руки дитини у свої і разом виконують рухи. Логопед просить дитину самостійно виконати рухи. Якщо в малюка знову не виходить, то дорослий вдруге сам складає його руки в правильну позицію.

2. Спочатку всі вправи виконуються повільно. Необхідно стежити, щоб дитина правильно виконувала і утримувала положення кисті або пальців і правильно переключалася з одного руху на інший. При необхідності можна допомогти малюку або навчити його допомагати собі другою рукою.

3. Як зазначалося вище, вправи відпрацьовуються спочатку однією рукою (якщо не передбачена участь обох рук), потім – другою рукою, після цього – двома одночасно.

4. Деякі вправи є в декількох варіантах. Перший – найлегший.

5. Перед тим як розпочати роботу, діти повинні знати назви усіх пальців.

6. Вказівки дорослого повинні бути спокійні, доброзичливі, чіткі.

7.Кожне заняття проводиться протягом кількох хвилин двічі – тричі на день.

Пальчикова гімнастика розпочинається з найпростіших вправ. Після кожної вправи пальчики необхідно розслабити, всі пальці слід навантажувати рівномірно. Підбирати комплекс по 6 – 8 вправ. Найбільш складні елементи слід повторювати кілька разів, щоб діти краще запам’ятали.

Перелік пальчикових вправ.

1. «Пальчики вітаються»:

а) однією рукою кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки (теж саме – лівою рукою);

б) двома руками, тримаючи долоні вертикально одну напроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати і роз’єднувати пальці, промовляючи слова: «Добрий день, пальчику!»

2. «Стиснемо – розтиснемо»: ритмічно стискати кулак і розтискати.

3. «Молоточок»: вказівним пальцем однією руки стукати по долоні другої.

4. «Молоточки»: одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.

5. «Бігунець»: бігти по столу, пересуваючи вказівний та середній палець.

6. «Млинок»: поставивши один кулачок над другим, робити ними обома оберти.

7. «Потрусимо долонями»: потрусити обома долонями – спершу сильніше, потім слабше.

8. «Хвилі»: робити хвилеподібні рухи руками перед грудьми з одного боку в інший.

9. «Січемо капусту»: ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.

10. «Перемо білизну»: терти одним кулачком по другому (пальцями).

11. «Падає сніг»: робити плавні синхронні рухи обома руками згори до низу.

12. «Кінь біжить»: почергово стукати по столу чотирма пальцями руки (крім великого).

13. «Гра на фортепіано»: довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.

14. «Слон іде»: виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по столу.

15. «Пташки дзьобають зернята»: зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати по столу або підлозі.

Наступна вправа сприяє розвитку спритності пальців рук. На папері наклеєні п’ять різних фігурок. Кожному пальчику відповідає певна фігура. Це можуть бути м’ячики різних кольорів, тваринки, будь-що. Дитина ставить кожний пальчик над цими предметами. Дорослий дає команду дітям: «Підніміть пальчик, наприклад, над лисичкою, їжачком, зайчиком тощо». Спочатку малечі важко, але поступово пальці стають спритніше, і діти з легкістю піднімають їх над фігурами. Ця вправа використовується як і обстежуюча. В залежності від того, як працює безіменний палець у цій вправі, ми можемо встановити рівень розвитку дрібної моторики.

Всі гімнастичні пальчикові вправи підходять дітям віком від 3 до 8 років. Зроблять вправи більш цікавими фігурки тварин, у яких є два отвори для вказівного та середнього пальців (див. додатки). Надягаючи їх на пальчики, діти із задоволенням виконують вправи. Крім того, цих тваринок використовує і для автоматизації звуків, давши їм назви з необхідним звуком.

Логопед досягає дві мети: діти автоматизують звук і виконують пальчикові вправи. Цих тваринок використовує і на подальших етапах роботи з пальчиками, наприклад: інсценізація віршів, невеликих казок, імпровізація театральних вистав дітьми.

Якщо пальчикові вправи з віршованим супроводом, то починаємо нову гру.

Дорослий читає текст вірша і вимовляє текст максимально виразно: то підвищуючи, то понижуючи голос, роблячи паузи, підкреслюючи окремі слова;

- рухи логопед виконує синхронно з текстом або у пазах;

- треба, щоб малюк уважно послухав і зрозумів зміст вказаного. Логопед формулює запитання: «Про що розповідається?», «Які герої?», «Чи можем їх показати?»

Якщо в тексті зустрічаються слова і вирази незрозумілі дитині, то дорослий у доступній формі пояснює їх значення.

Логопед разом із дитиною розучує вірш, рядочок за рядочком, а потім промовляє рядочок, супроводжуючи їх рухами. Так поступово розучує і синхронізує текс і рухи. Якщо дитина не може виконати вправу, то логопед, як і при розучуванні пальчикової гімнастики, надає кисті і пальцям дитини відповідну позицію.

Промовляючи віршик і одночасно рухаючи пальчиками, дитина мимоволі ритмізує свою мову рухами: вона стає більш чіткою і виразною, емоційною.

Наявність рими гарно впливає на слухове сприйняття. Коли дитина добре вивчить вірш і рухи, темп поступово прискорюється.

Під час засвоєння пальчикових фігур (пальчикові картинки) логопед виготовляє книжечку, на якій з однієї сторони намальована позиція з пальців, яку необхідно зробити, а з другої – відповідний малюнок (що намагаються зобразити), під яким надрукований віршований супровід.

Після того, як діти засвоїли вільне виконання пальчикових фігурок, процес ускладнюється розігруванням коротеньких сценок та власне інсценівок, переказом невеликих оповідань, тобто проводяться пальчикові ігри. Ці ігри емоційні та виразні, тому логопед може проводить їх на заняттях, як на індивідуальних, під групових, так і фронтальних. Вони вельми цікаві і відображують реальну дійсність – предмети, тварин, людей та їхню діяльність, явища природи. В ході цих ігор активізується дрібна моторика рук і психічні процеси, формується спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на одному виді діяльності тощо.

Пальчикові ігри важливі також для розвитку дитячої творчості. Старші вихованці охоче «виступають» перед молодшими і переносять набутий досвід на інші вірші,ь казки, пісні.

Для інсценування віршів, загадок за допомогою пальців добирає різноманітні віршовані твори — народні та класичні. Наприклад:

На подвір’ї курочки,

Ціпу, ціпу, ціп.

«Курочка» — з’єднати пальці лівої руки та трохи зігнути; великим та вказівним пальцем зробити кружечок.

Ось Маринка та Юрко кришать ціпкам хліб.

Великим, вказівним та середніми пальцями «накришити» хліба.

Ціпки бачать крихітки — («Курчатка»).

Дзьобики тук-тук.

Зігнутим вказівним пальцем однієї руки постукати по долоні другої.

Весь шматочок — ой лишенько!

Ущипнути за долоню курячим дзьобом.

Вихопили з рук.

В лісі зайчик сидить,

«Ліс» — пальці обох рук «розставити».

Вушками він ворушить,

Пальчикова фігура «Зайчик», вказівним і середнім пальцями робимо рухи

вперед – назад.

Під ялинкою сховався,

«Ялинка» — з'єднати подушечки вказівного, середнього та безіменного пальців під кутом, утворюючи «дах», а потім великий і мізинець, трішки відокремлюючи їх від інших трьох.

В зуби лисці не піймався.

«Зуби» — доторкнутися зап’ястям правої руки до лівої, пальці обох рук на відстані один від одного зігнуті і роз’єднання.

«Лиска» — пальці обох рук притиснуті один до одного, а кисть прогнути на зовні. Дві кисті з’єднати, два великих пальця виступають над іншими.

Не обов’язково, щоб пальчикові вправи супроводжувалися римами. Логопед дітям запропоновує, наприклад, розказати казку про маленького гномика, який відправився в ліс. «Топ-топ (вказівний і середній топає по столу, зображуючи ніжки). А назустріч йому два їжачка (руки човгають по столу долоньками донизу). Шльоп-шльоп. Раптом один їжачок почув гномика, злякався, згорнуся в клубочок (стискає кулачок правої руки). Потім – розгорнув колючки, перестав боятися (пальчики-колючки спокійно лягають на стіл долонею вниз). Другий їжачок злякався, згорнувся в клубочок (друга рука стискається в кулачок. Далі асиметричні рухи рук. Ліва – в кулачку, права – розчепірені пальці і навпаки). Цей їжак боїться, а той колючки розпрямляє, тепер перший клубочок стискається, а другий хоробрим стає».

Продовження казки залежить від дитячої фантазії. Гномик може втекти з лісу (вказівний і середній палець показують ноги, що тікають), а може приповзти змія (плавні рухи долоні й кисті руки). Дитина закінчення казки фантазує сама, як у словесному, так і у рухомому плані.

Коли діти опанували маніпулюваннями з пальчиками, пропонують їм пальчиковий театр. Використовуємо ляльки, які одягаються на пальчики, що виконані з різних матеріалів (папір, вовна, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро). Тут дитина розвиває не тільки дрібну моторику, а й диференціює тактильні відчуття. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування матеріалу) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Особливо це корисно для дітей із вадами зору.

Дорослому необхідно створити різноманітні ігрові ситуації, в яких діти із задоволенням грали би в пальчиковий театр, наприклад, спортивне змагання. Пальчики обох рук одягнені в «черевики», виготовлені зі шкіряного матеріалу, м’яч — намистина, пластмасова кулька. На столі обладнано спортивне поле, по якому бігають пальчики. Діти грають у парі, намагаючись забити м’яч у ворота суперника.

Під час гри вирішується проблема масажу пальчиків. Частіше пальчики слугують основою для ляльки, але можуть виконувати і роль «ніжок». При цьому на пальчики діти надягають «черевички» або «чобітки», також виготовлених з різних матеріалів. Підошву такого «взуття» заповнює різними матеріалами (крупою, дрібними камінчиками, пластмасовими трубочками або колечками, губками та ін.). Дитина під час гри, натискуючи рухи на «підошву» активно масажує пальчики.

Після того, як діти засвоїли зазначені вище види діяльності, у роботі широко використовують театр рукавичка. Діти одягають на руку ляльку-рукавичку, де вказівний — голівка, великий і середній – руки «героя». Вони і розмовляють, і співають, і танцюють.

Основним показником підготовленості дітей до такого театру є рухливість пальчиків, долоньки, а найголовніше – розвинута мова, тому що персонажі рукавички не тільки повинні вправно пересуватися, а й розмовляти як персонажі, використовуючи необхідну інтонацію.

Перш ніж готувати виставу, діти повинні навчитися маніпулювати ляльками, тільки після того як дитина навчиться водити ляльку, можна розпочинати роботу над звуковою стороною, тобто вчити водити ляльку і супроводжувати дії словами, діалогом, монологом. Лялькову виставу слід готувати за частинами.

Рукавичний театр можна використати також на всіх етапах вивчення звуків від постановки до зв’язного мовлення. Наприклад, рукавичку «язичка» використовує не тільки для розвитку дрібної моторики, а й постановки звуків, артикуляційної гімнастики.

Поруч з класичними методами розвитку моторної діяльності і мовлення в корекційно-логопедичній роботі використовують метод біоенергопластики.

Це – взаємодія рук і язика. Рухи тіла, сукупні рухи рук і артикуляційного апарату, якщо вони пластичні, розслаблені, вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі.

Біоенергопластика активізує інтелектуальну діяльність дітей, водночас розвиває координацію рухів тіла і дрібну моторику. У результаті біоенергетичних вправ покращується мова, а також пам’ять та увага, активізується інтелектуальна діяльність дітей, розвивається координація рухів і дрібної моторики.

Такий вид діяльності можливий тоді, коли діти володіють своїми пальчиками, долонькою й органами артикуляції. Як правило, це діти старшого дошкільного віку і молодші школярі.

Використання біоенергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей із пониженими і порушеними кінестетичними відчуттями, оскільки робоча долонька багаторазово посилає імпульси, які йдуть до кори головного мозку від язика. Можна самостійно підбирати рухи до артикуляційних вправ.

Одним з важливих, ефективних і перевірених способів розвитку словесної творчості у дітей завжди була казка. Адже саме казка найкращим чином активізує дитячу уяву і творче мислення, служить зразком літературної мови і засобом розвитку зв'язного мовлення, джерелом образів і сюжетів. Виявляється, казки можна не тільки читати! Про систему методів роботи з казками далі і піде мова.

Придумування продовження казок

Казки часто не мають відкритого фіналу, навпаки закінчення часто чітке і логічне: ріпку витягнули, колобка з'їла Лисиця, Попелюшка і Принц одружилися. Дитині можна запропонувати поміркувати, що ж могло статися далі в житті персонажів. Варіанти продовження у дітей можуть бути різними, залежно від рівня їх сприйняття та аналізу казки, розвитку творчої уяви.

Зміна кінцівки казки

Дитині пропонується змінити кінцівку казки, яка їхї не влаштовує. Наприклад, у народних казках «Колобок», «Рукавичка» або в авторських «Русалонька» Г. Х. Андерсена.

Спеціальне вирішення проблемного питання, поставленого до казки

Важливо гарненько подумати над проблемою, яка спонукала б дитину фантазувати, допомагати улюбленим героям шукати вихід зі складних ситуацій, придумувати кілька версій і вибирати з них одну. Для цього потрібно вчитися мислити і придумувати. Наприклад: Принцеса всю ніч лежить на горошині і не може заснути. Потрібно винайти щось таке, що допоможе Принцесі спокійно заснути.

Заміна ситуацій у знайомих казках

Вкотре читаючи дитині добре знайому казку, потрібно домовитися щось у ній змінити. Спочатку незначні зміни вносить дорослий, але так, щоб спонукати дитину фантазувати: «А давай зробимо так, щоб ...»

Заміна характерів персонажів казки

Улюблені казкові образи, з якими зустрічається дитина безліч разів, формують у неї стереотипи і стереотипне мислення. А для того, щоб розвивати креативність, оригінальність, запропонуйте дитині придумати нову казку, наділивши головних персонажів давно відомої казки новими якостями.

Складання казок з персонажами з інших казок

Можна запропонувати дитині створити нову казку, в якій братимуть участь персонажі з інших казок. Для початку доцільно підібрати ілюстрації з їх зображеннями і уважно їх розглянути, згадати історію кожного, а потім «перемістити» їх у нові обставини.

Складання казок про фантастичні країни і світи

Звичайно, такі країни придумують спочатку самі дорослі і допомагають дітям дати їм назви: «Тілі-вілі-тряндія», «Небувалія» і т.д. Дитина розповідає про країни за таким планом: 1. Хто живе в цій країні? 2. Що вони роблять? 3. Як ми туди потрапимо? 4. Що там будемо робити? 5. Що привеземо з цієї країни на пам'ять?

Застосовуючи вищевказані способи роботи з казками, ви не тільки будете всебічно розвивати свою дитину, ви також повною мірою забезпечите якісне та цікаве спільне проведення часу.